Я простий рабочий чоловік з маленького міста, колись було село, мені вже 40 років, маю трьох дітей та дружину, все життя працюю раді родини. До коронавірусу та війни був свій разний маленький бізнес, на життя так сказать заробляв, з 2018 по 2021 рік мав перепелятню на 2000 голо перепелів, потім прийшов до нас короновірус, і пішла в моєму житті чорна полоса, з початку закрили ринки, де я збував мою продукцію, прийшлося згорнуть цей бізнес, зазнав великих втрат, потім через деякий час щей вкрали робочу конячку Ваз 2106, хоч і не феррарі, но пройшла зімною багато хороших та погонах подій, через сім місяців її знайшли все таки, її продали другій людині як на запчастини, добре що не розібрали
, зараз тягнется суд, досі не одного засідання не було на сьогоднішній день і коли я її зможу повернути ніхто не знає, бо такі суди тягнутся роками. Після всіх ціх подій почалася скрута, старшому сину потрібно поступати на навчаня, це не дешево на жаль на сьогодні, тай жити за щось, дружина заразу декреті, так як у нас малий родився, йому рік. Платять 860 грн. на місяць, навіть на памперси не хвате на місяць
потім прийшла клята війна, яка торкнулася кожну родину, роботу важко найти, про якийсь зараз свій маленькій бізнес зовсім мовчу. Одже пішов працювати різноробочім з ранку до ночі, зарплати ледь хватає на продукти, по можливості когось по черзі з родини одіти хочь трохи, бо вже іде осінь. Як кажуть, тяну як можу, бо кращої роботи пока нема. В своєму житті не вкого не просив, слава богу що дав розум і руки звідки треба. Дуже хочу щоб нарешті закінчелася війна і всі ми знову почали нормально жити як до оціх всіх подій. Мав дуже мрію купити хоч поламанного мікроавтобуса для сімьї та якоїсь своєї роботи. Руки є все б зробив самостійно, але зараз такий час що мрія не здійсненна і треба якось виживати! Написав я свою розповідь не для посмішок і обговорень, а для тих людей, які можуть в нас час допомогти хочь чимось. Дякую всім не байдужим, та вірю, що все буде добре в нас ! Карта 4441 1144 6154 6309
Мобильная версия